Заклад дошкільної освіти № 447
 
Наш садок - чарівна казка! Завітай до нас, будь-ласка!


Лікар радить, консультує, інформує

Згідно з законом, відвідувати державні заклади освіти можуть лише ті діти, які отримали щеплення за Календарем профілактичних щеплень, або у дитини є медичні протипоказання до вакцинації (ст. 15 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”). Колективний імунітет допоможе захистити від смертельно небезпечних хвороб тих дітей, які не можуть вакцинуватись з медичних причин.

Якщо в дитини є протипоказання, їй надається відповідна довідка на підставі даних обов’язкового медичного профілактичного огляду дитини за участю лікаря педіатра та інших лікарів-спеціалістів. Рішення про допуск таких дітей до закладів освіти приймає комісія лікарів відповідного лікувально-профілактичного закладу.

Лікарсько-консультативна комісія може прийняти рішення щодо заборони відвідування дитиною без профілактичних щеплень навчального закладу, наприклад - у разі ускладнення епідемічної ситуації.

Профілактика респіраторних захворювань

Відразу ж після приїзду з моря необхідно зайнятися профілактикою найпопулярніших в дитячому саду респіраторних захворювань. Ніхто, не при винайшов кращого способу прфілактики респіраторних хвороб ніж загартування. Про нього написано багато, вивчайте і вибираєте метод, відповідний вашому малюкові. Наш метод простий – дитини не кутати! Водою холодною не обливати, в ополонці малюка не купати. Просто старатися, щоб дитина не потіла. Влітку ходити голяком, взимку одягнена так, щоб не перегрівалася . І ще, якщо можна віднести до гартування – цілорічна фруктова терапія: полуниця, малина, смородина вишня. Всі ці фрукти можна заморожувати – так вони практично не втрачають корисних складових і доступні взимку. І якщо обшпарити ту ж заморожену малину окропом (не варити!), отримаєте натуральний вітамінний компот. З тих, що привезли найкраще ківі (1 кг ківі замінює кількість вітаміну С, що міститься в 1 ящику лимонів), з нього і бананів можна робити фруктові салати з йогуртом. До речі, якщо ви довіряєте полівітамінним комплексам навесні і осінню влаштовуйте діткам тритижневі вітамінні курси (за порадою педіатра).
Ось, в принципі, і всі кроки по зміцненню імунітету до дитячого саду. Ще одна рада – коли приводите вранці дитину в садок, притисніть його (сердечко до сердечка) і постарайтеся передати йому своє тепло. Материнська любов – кращий захист від всіх хвороб!
Вітаміни і здоров’я вашої дитини

/Files/images/kadri/128.gif

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідні вітаміни. Їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, С, D та групи В (В1, В2, В6, В12, РР). Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну D може призвести до захворювання на рахіт. Хвороба ця починається з підвищеної пітливості, облисіння потилиці, занепокоєння. Пізніше в дитини, хворої на рахіт, з’являється викривлення кісток гомілки, грудної клітки, деформація кісток черепу. Діти, що страждають на цю хворобу, значно частіше, ніж здорові, хворіють на запалення легенів та інші недуги, які протікають тяжче, а процес одужання уповільнюється. Джерелом вітаміну D служить риб’ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Вітамін Е активізує діяльність м’язів. Він міститься в рослинних оліях, молоці, яєчному жовтку. Вітамін С. Нестача в організмі цього вітаміну призводить до хворобливого стану, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до захворювань. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в листяній зелені (качанна капуста, зелена цибуля, щавель, салат, смородина, кропива тощо) Багатими на цей вітамін є : шипшина, чорна смородина, суниця, пізні сорти яблук, мандарин, апельсин, лимон, грейпфрут. В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше. Вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи , надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м’ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі. Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору. Джерелом вітаміну А служить печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп. Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні організму. В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках. Правильно дібрати такий засіб, враховуючи індивідуальні особливості вашої дитини, допоможе вам кваліфікований лікар-педіатр.

Найпоширенішими інфекційними захворюваннями серед дітей є кір, краснуха, розеола, вітряна віспа, коклюш, паратиф та інші.

 

Кір. Інкубаційний період — 9—16 днів. Починається захво­рювання як простуда у тяжкій формі, що має тенденцію до посилення. Очі червоніють і сльозяться. У дитини спостеріга­ється сильний і сухий кашель. Температура підвищується з кожним днем, приблизно на четвертий день за вухами з'явля­ються рожеві плями, які згодом поширюються на обличчя і все тіло. Плями з часом набувають темного забарвлення. Темпера­тура залишається високою, доки плями вкривають все тіло, а потім вона поступово починає знижуватися.
Якщо температура залишається високою, то слід думати про ускладнення хвороби. Ускладненнями можуть бути бронхіт, пневмонія, вушні абсцеси тощо. Доки тримається висока тем­пература, дитина не має апетиту і може їсти тільки рідку їжу. Якщо світло дратує дитину, слід зашторити вікна. Раніше вважалося, що світло сприяє розвиткові кору, але тепер встановлено, що це не так. У кімнаті має бути тепло. Не можна допускати до дитини людей з ознаками простуди, оскільки саме мікроби є причиною ускладнень. Полегшити перебіг захворювання можна своєчасним введенням гамма-глобуліну, дія якого триває близько двох тижнів.

Краснуха. Інкубаційний період — 12—20 днів. Ознак простуди майже немає. Може спостерігатися лише почервоніння у горлі. Температура рідко коли перевищує 38,5 °С і ди­тина може почуватися нормально. В перший день захворюван­ня з'являється сип, який має вигляд плоских рожевих плям, які потім стають блідішими і зливаються, так що тіло має вигляд одного суцільного запалення. Найхарактерніший показник краснухи — сильне збільшення і запалення лімфа­тичних вузлів за вухами і на шиї. Вони можуть набрякати ще до виявлення ознак захворювання.
Краснуха небезпечна також для жінок на перших трьох місяцях вагітності, оскільки це може негативно вплинути на плід. За тиждень краснуха проходить, якщо не з'являються ускладнення. Лікувальні заходи призначає лікар-інфекціоніст.

Розеола. Менш розповсюджене інфекційне захворювали трапляється у віці 1—3 роки. Інкубаційний період триває кілька днів, після чого температура швидко підвищується, але дитина не виглядає дуже хворою. Інколи в перші дні можуть спостерігатися судоми. Через 2—3 дні температура знижується до нормальної і з'являється сип, схожий на сип під час захворювання на кір. Ще через 2 дні сип зникає. Дитина в цей період може бути капризною. Можливість ускладнень виключена.

Вітряна віспа. Інкубаційний період — 10—12 днів. Першою ознакою захворювання є виникнення прищиків на обличчі і тілі. Біля основи прищиків шкіра червона. Згодом вони лопаються і утворюється кірочка, а нові з'являються протягом чотирьох днів. У дорослих дітей може бути головний біль і загальна слабкість за день до появи віспин. Маленька ж дитина не помічає таких симптомів. Спочатку температура тримається в нормі, а потім підвищується. Віспини, як прави­ло, сверблять.
Дитину тримають у ліжку протягом появи нових віспин. Свербіння можна частково зняти теплою ванною, в якій розчи­нено соду чи розчинний крохмаль. Зривати кірочку з пухирів неприпустимо. Хворого ізолюють до п'ятого дня від появи останньої віспини. Засохлі кірочки віспин не заразні.

Коклюш. Інкубаційний період — 5—14 днів. Першого тиж­ня у дитини з'являється нежить і сухий кашель. Нежить зго­дом проходить, а кашель залишається. Тільки наприкінці дру­гого тижня може з'явитися підозра на коклюш. Спостері­гається судорожний кашель (8—10 раз на одному диханні), після тривалих нападів кашлю може початися блювання. Сильний кашель на початку першого тижня свідчить про те, що дитина захворіла на коклюш. Це захворювання може три­вати від 4 тижнів до 2—3 місяців і становить надзвичайну небезпеку, особливо для дітей віком до двох років. Головна небезпека у загальному виснаженні організму й ураженні нер­вової системи. Більшість дітей відчувають себе краще, якщо в приміщенні прохолодно, але слід уникати переохолодження. Карантин триває протягом двох тижнів від зменшення кашлю. Якщо з хворим контактувало немовля, останньому слід негай­но зробити ін'єкцію проти коклюшу, оскільки для немовляти коклюш так само небезпечний, як і чума.

Паратиф. Інкубаційний період — 11—23 дні. Це захворю­вання слинних залоз, які розташовані у впадині біля мочки ву­ха. Спочатку запалена залоза заповнює впадину, а потім набря­кає увесь бік шиї. Дитина скаржиться на біль біля вуха і у горлі за день до появи пухлини. Температура спочатку невисока, але вона може піднятися на 2 — 3 день. Паратиф у середньому три­ває до 7—10 днів. Слід пам'ятати, що у хлопчиків у період ста­тевого дозрівання інфекція може пошкодити одне чи обидва яєчка, а це може бути причиною безпліддя. Паратиф — заразне захворювання і, як вважає більшість спеціалістів, на нього можна перехворіти два рази.
Дитину тримають у ліжку, доки не спаде набряк на шиї. Де­які діти не можуть їсти кислі продукти, оскільки це подразнює запалені залози, але інші із задоволенням їдять лимони, що вкрай важливо для підвищення опірності організму. Необхідна обов'язкова консультація лікаря щодо засобів лікування і вкрай важливо правильно встановити діагноз, оскільки зви­чайне запалення лімфатичних вузлів, які розташовані поруч із слинними залозами, потребує зовсім іншого лікування.

Скарлатина. Інкубаційний період — 7—8 днів. Почина­ється вона найчастіше запаленням зіва, блюванням, високою температурою, головним болем. Через 1—2 дні на теплих, воло­гих ділянках шкіри — в промежині, пахвинних ямках — вини­кає сип, який має вигляд однорідного почервоніння. Потім сип може поширитися на інші ділянки тіла, але навколо рота шкіра завжди залишається блідою. Горло дуже червоне. Почи­нає червоніти і язик.
Скарлатина спричинюється стрептококовою інфекцією, ди­тина може її отримати від людей, що хворіють на ангіну, чи просто від носіїв стрептококів. Нагляд лікаря повинен забезпе­чуватися протягом усього періоду хвороби. Слід повідомляти про всі нові симптоми, як то: пухлини на шиї, червона сеча, біль у суглобах, повернення високої температури тощо. Крім того, підступність хвороби полягає у виникненні ускладнень уже після того, як дитина повністю одужала. Причина — переохо­лодження організму протягом 10—15 днів після зникнення останніх симптомів.

Дифтерія. Інкубаційний період — 5—8 днів. Дуже небез­печне захворювання, яке можна попередити. Якщо дитина одержала три ін'єкції проти дифтерії в перший рік життя, а потім додаткові щеплення в один рік і кожні наступні три роки, вона практично захищена від захворювання на дифтерію. Хвороба починається із загальної слабкості, почервоніння у горлі і високої температури. На мигдаликах утворюються білі плями, які можуть поширитися на все горло. З'являється кашель, утруднюється дихання. Як правило, дитину у разі підозри на дифтерію госпіталізують.

Поліомієліт. Інкубаційний період — 1—2 тижні. Епідемії найчастіше спостерігаються влітку та восени. Захворювання починається, як і більшість інших інфекцій, з головного болю, високої температури. Може спостерігатися блювання, запор чи пронос. У тяжких випадках може настати параліч кінцівок. Лікарі вважають, що переохолодження та перевтома роблять дитину вразливішою до захворювання. Діти влітку часто купа­ються у річці, тому не можна дозволяти їм робити це до по­синіння шкіри і стукання зубів. Способи полегшення перебігу захворювання не відомі, але, з іншого боку, у більшості дітей воно відбувається без виникнення паралічу, а якщо він буває, то проходить безслідно. Стан хворої дитини покращується за умови належного догляду. Інколи параліч все ж таки зали­шається, тому необхідно завчасно попередити хворобу. Вакіпна Солка, що виготовляється з вірусу поліомієліту, допомагає організму виробити відповідні антитіла і попередити паралітичну стадію, але вона не допоможе, якщо дитина вже контактувала з хворими.

Туберкульоз. Інкубаційний період невизначений. Це захво­рювання проходить по-різному у дітей і дорослих. У дорослих у легенях розвивається «пляма» чи «рубець», що поступово рос­те, і його легко визначити за допомогою флюорографії. Захворювання має такі симптоми, як кашель з мокротою, від­сутність апетиту, швидка втомлюваність, підвищення темпера­тури, схуднення. У дітей же туберкульоз має інші форми. В перші роки життя опірність організму невелика, і інфекція може поширитися на все тіло. Тому не можна ні в якому разі допускати контакту немовляти з хворими на туберкульоз. У дітей старшого віку ця хвороба проходить у легкій формі, її перебіг можна навіть не помітити. В окремих випадках може спостерігатися блідість, роздратованість, втома, кашель. Туберкульоз може вражати легені, кістки, шийні лімфатичні вузли, але найчастіше ураження зазнають лімфатичні вузли біля основи легенів. У більшості випадків одужання відбу­вається протягом року чи двох, якщо додержувати правильно­го догляду відповідно до рекомендацій лікаря. На тяжку форму хворіють також підлітки, тому в Україні з метою виявлення захворювання на ранніх стадіях впроваджуються так звані туберкулінові випробування (реакція манту), які роблять усім без винятку дітям, починаючи з трирічного віку. Якщо після введення препарату шкіра в місці уколу червоніє і набрякає (позитивна реакція), то в організмі є або була паличка туберку­льозу. Але це не означає, що є захворювання. Позитивна ре­акція вказує на захворювання тільки у немовлят, а у старшому віці — на інфікування. Якщо в організмі була інфекція, то позитивна реакція зберігається на все життя. Коли, крім по­зитивної реакції на туберкулін, спостерігається кашель та інші симптоми, потрібне рентгенологічне дослідження для підтвер­дження діагнозу, і у випадку захворювання слід негайно поча­ти лікування спеціальними методами. Крім того, обстеження проходять усі члени родини і люди, з якими хворий спілку­ється, щоб виявити джерело інфекції.

Кишкові інфекції у дітей

Зараження людини кишковими інфекціями відбувається при попаданні виділяються хворим або носієм збудників до здорової людини. Холеру і дизентерію можна заразитися через воду, в яку потрапили збудники цих захворювань, тому в профілактиці цих важких інфекцій найважливішу роль відіграє доброякісне водопостачання (або вживання кип’яченої води при його відсутності).

Сальмонельозом можна заразитися через продукти тваринництва – м’ясо худоби або птиці. Оскільки ветеринарний контроль не завжди в змозі виявити заражене м’ясо, найважливіша міра профілактики – поділ на кухні посуду і начиння, використовуваної для обробки сирих продуктів і готових страв.

Профілактика кишкових інфекцій вимагає неухильного дотримання общегігіеніческіх заходів у побуті, при приготуванні їжі і під час їжі. У літній час всі харчові продукти слід закривати від мух. Готова їжа повинна зберігатися в холодильнику: при низькій температурі, навіть в разі потрапляння в їжу мікробів, вони не зможуть розмножуватися. До захворювання може призвести і нерозбірливість при покупці продуктів, що вживаються в їжу без термічної обробки – з рук, поза ринками, де вони проходить санітарний контроль.

Перша допомога дитині з харчовим отруєнням складається у звільненні шлунка від всього з’їденого – власне, на це і спрямований захисний блювотний рефлекс. Дитині треба промити шлунок. Після кожного епізоду блювоти дитині треба дати випити достатньо великий об’єм води (немовляті – 100 мл, дитині 2-7 років – 400-500 мл), у воді краще розчинити питну соду (3-4 чайних ложки на 1 літр). Інші лікарські засоби в розчин вводити не треба, тому що це не допоможе хворому, але може викликати побічні ефекти. Треба вкласти дитину, зігріти його і допомогти при блювоті. Блювотні маси бажано зібрати в стерильну (прокип’ячену) банку – вони можуть знадобитися для бактеріологічного дослідження з метою встановлення джерела інфекції. Оскільки блювота може вести до зневоднення, по її закінченні важливо напоїти дитини (дробовими порціями) солодкуватим чаєм, морсом. Важливо засвоїти, що при будь-кишкової інфекції дитина повинна багато пити, не варто боятися, що він вип’є більше, ніж треба. Якщо блювота припинилася, то через 4-6 годин можна запропонувати дитині поїсти. Старшим дітям краще дати легкі напіврідкі дотримувала (суп, кашу). Припинення блювоти ще не означає одужання; після неї може розвинутися пронос, що також потребують лікування.

Дитину з будь-яким видом діареї слід показати лікарю, який оцінить не тільки тяжкість хвороби, але і її можливу природу, заразність, необхідність протиепідемічних заходів і т.д. Лікар вирішує питання про госпіталізацію. Дітей, особливо старшого віку, з неважкими формами захворювання можливо лікувати в домашніх умовах. Батькам, однак, треба чітко знати і вміти виконувати ті лікувальні заходи, які проводяться при лікуванні вдома, в тому числі і до приходу лікаря.

Доведено, що більшість водянистих проносів викликається вірусами, і лікувати їх з допомогою антибіотиків марно. У всьому світі при кишкових інфекціях і харчових отруєннях застосовуються препарати-адсорбенти. Визнаний в педіатрії препарат Смекта використовується в комплексній терапії діарей, незалежно від причини, що викликала порушення стільця.

Що стосується дієти, то немає підстав повністю позбавляти дитини з кишковою інфекцією їжі, як це іноді практикувалося раніше. Треба лише зменшити об’єм їжі до 1/2 – 1/3 від норми і збільшити частоту годувань. Грудних дітей треба продовжувати годувати (грудьми або сумішами) так само, як і до хвороби. При гострому початку захворювання іноді доводиться пропускати одне годування через занепокоєння дитини та відмови його від їжі. Це не страшно, однак протягом усього часу хвороби дитині необхідно вводити рідину. Наступні годування проводять, дещо зменшивши обсяг їжі і збільшивши число годувань. Діти, яких не припиняють годувати, менше втрачають у вазі.

Старшим дітям з водянистою діареєю також не слід робити великої перерви в харчуванні. Їм на час гострого періоду слід давати більш легкі нежирні овочеві страви, каші, киселі, з другого-третього дня слід вводити і варене м’ясо. Проте якщо у дитини різко знижений апетит і від їжі він відмовляється, насильно годувати його не треба.

Пам’ятка щодо профілактики кору

Кір – гостре вірусне інфекційне захворювання, яке має характерні клінічні прояви, що при типовому перебігу дозволяє легко встановити діагноз.

Інкубаційний період триває 9-11 днів, може продовжуватися до 17, а іноді – до 21 дня.

Джерелом інфекції є хворі на кір в катаральному періоді і перші три дні висипань. Інфікована людина стає небезпечною для оточуючих на 9-10-й день після контакту з хворим на кір.

Механізм передачі – повітряно-крапельний (кашель, чхання).

Індекс контагіозності – 95 - 96%, тобто на нього захворюють 95-96% сприйнятливих людей, які були в контакті з хворим, незалежно від їх віку.

Періоди перебігу хвороби:

І катаральний. На 3-ій день піднімається температура до 38-39˚С, з’являється сухий кашель, нежить, кон’юктивіт, світлобоязнь, набряк повік, в ротовій порожнині на слизовій з’являються плями (папули).

ІІ висипання. Знову піднімається температура до 39-40˚С, з’являється висипка за вухами, на щоках, шиї, грудях і верхній частині спини (поетапно). Далі висипка поширюється на сідниці, кінцівки.

ІІІ пігментації. Висипка згасає і перетворюється на «бурі» плями, які утримуються 1,5-3 тижні.

Ускладнення: можуть з’являтися в будь-який період хвороби. До них належать: ларингіт, ларинготрахеїт, інтерстиціальна пневмонія, отит, енцефаліт, гострий склерозуючий панецефаліт.

Кір – це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів від хворої кором людини при диханні, розмові, чханні і кашлі. З потоком повітря вірус кору може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, тому заразитися можна просто перебуваючи в одному будинку із хворим.

При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети (постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися. У колективі, в якому виявлено хворого, проводять поточну дезінфекцію, забезпечують медичне спостереження за дітьми, які спілкувались з хворим.

У кімнаті, де перебуває хворий, необхідно щодня робити вологе прибирання, часті провітрювання. Штори краще тримати закритими, тому що при кору спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворого повинні бути свіжими. Хворому дають пити кип’ячену воду, компот, морси. Їжа повинна бути легка: кисломолочні продукти (кефір, йогурт), овочеві супи, овочеві й фруктові пюре, відварене протерте м’ясо (нежирна телятина, курка, індичка).

Після перенесеного захворювання зберігається тривалий імунітет.

Єдиним надійним способом запобігти захворюванню на кір, а також попередити розвиток тяжких ускладнень є активна імунізація. Слід усвідомити, що вирішальним, доступним і найбільш ефективним методом захисту проти кору є вакцинація.  Щеплення проти кору проводяться планово у віці 1 рік (вакцинація) і повторно – у віці 6 років (ревакцинація) та за епідемічними показами. Якщо ж із якихось причин дитина не отримала щеплення, вакцинуватися можуть – в будь-якій амбулаторії, будь-якого дня – усі діти віком від 1 до 18 років. 

Пам’ятаймо, щеплення рятує життя, адже лише вакцинація може захистити від смертельних наслідків інфекційних захворювань, інших ефективних способів захисту не існує

Якщо Ви хочете вберегтися від захворювання кором, не нехтуйте профілактичними щепленнями та завітайте до свого дільничного лікаря.

Найголовніше, пам’ятати – виконання цих елементарних правил рятує життя.

 

 

 

 

 

Спалах кору в Україні: симптоми, профілактика, лікування

Кір - це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному кіром хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й доросл, що раніше не хворіли кіром, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хворим кором людей з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).

Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кіром людини, яка поширює його 
при диханні, розмові, чханні і кашлі.

Вірус кіру дуже летучий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети ( постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Як протікає захворювання кір?

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40ºC, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки око - кон'юнктивіт. Його прояви при кіру яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На другий-третій день хвороби на небі з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кіру малесенькі білусоваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі.

На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня вона поширюється на тулуб, ще через день - на руки й ноги. Коревий висип являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирців, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипи стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно.

Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Сип або зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.

Можливі ускладнення

У наші дні при вчасно початому грамотному лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла, алергіків.

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; око - кон'юнктивітом, блефаритом; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом або слухової труби - евстахеїтом. У маленьких дітей часто буває стоматит.

Найважчі ускладнення кіру, які, на щастя, зустрічаються крані рідко, торкаються головного мозку - менінгіт і енцефаліт.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, можлива госпіталізація.

Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет: вітаміни А и С, жарознижуючі засоби на основі парацетамолу або ібупрофену; таблетки або мікстури для полегшення кашлю; антигістамінні засоби; судинозвужувальні краплі в ніс; краплі й мазі для очей і т.д. Антибіотики призначаються тільки при приєднанні вторинної інфекції й розвитку ускладнень (отит, бронхіт, пневмонія й ін.).

У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитину треба часто й багато напувати простою водою, компотами, морсами. Їжа повинна бути легка, що щадить: кисломолочні продукти (кефір, йогурт, кисляк); овочеві супи; овочеві й фруктові пюре; відварене протерте м'ясо (нежирна телятина, курка, індичка).

Після перенесеного кору дитина дуже ослаблена: якийсь час вона може почувати себе не занадто добре, погано їсти, вередувати, швидко утомлюватися. Її імунна система ще мінімум два місяці залишається надзвичайно сприйнятливої до будь-якої інфекції. Треба намагатися оберігати його від зайвих контактів, навантажень, стресів, переохолодження і т.д. Велика увагу варто приділити його харчуванню, порадитися з лікарем із приводу приймання вітамінів.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань одиничні.

Діти до 6 місяців, що особливо перебувають на грудному вигодовуванні, хворіють на кір украй рідко.

Основний спосіб профілактики цієї інфекції - активна імунізація. Вакцинація проти кіру проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. Імунізація проти корі також проводиться раніше не привитим підліткам, що й не боліли кором, у віці 15-17 років і дорослим у віці до 35 років.

Тому, хто контактував із хворим кором, і при цьому раніше не болів і не щеплений проти цієї інфекції, можливе проведення пасивної імунізації. Уведення імуноглобуліну протягом перших днів після контакту може захистити від хвороби або забезпечити більш легкий її перебіг .

У дитячих дошкільних установах карантин встановлюється для привитих дітей, що раніше не боліли кіром на 17 днів від початку контакту.

 

 

Підготовка дитини до вступу в ЗДО

Одним з важливих напрямів профілактичної роботи дільничного педіатра і медичної сестри є підготовка дитини до вступу в дошкільний навчальний заклад. Цей напрям роботи регламентовано Примірним положенням про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні» від 29.11.2002 № 434 (далі — Положення). Відповідно до Положення підготовку дітей здійснюють дільничний лікар-педіатр (сімейний лікар), дільнична медична сестра, медична сестра кабінету здорової дитини.Підготовка полягає в систематичному спостереженні за дитиною на педіатричній дільниці. Зокрема, проводять обов’язковий медичний профілактичний огляд за участі педіатра (сімейного лікаря), стоматолога, логопеда (інших спеціалістів за показаннями), або диспансеризацію дитини, лабораторні дослідження — загальне клінічне дослідження крові й сечі, дослідження калу на яйця гельмінтів. Також направляють на оздоровлення й лікування дітей груп ризику і диспансерної групи. Важливим є й оформлення медичної документації (ф. № 026/о), яка охоплює: диспансеризації та оздоровлення з висновками спеціалістів;· результати обов’язкового медичного профілактичного огляду,

· дані щодо профілактичних щеплень (ф. № 063/о);

· результати лабораторних досліджень;

· рекомендації щодо режиму на період адаптації дитини в дошкільному закладі, груп із фізичного виховання, для диспансерних хворих — спостерігання й оздоровлення.

Якщо дитина, яку готують до відвідування дошкільного навчального закладу вперше, перенесла гостре захворювання, то вона може відвідувати заклад не раніше, ніж через два тижні після одужання. Проведення запланованих профілактичних щеплень слід завершити за один місяць до початку відвідування дошкільного навчального закладу. Питання про направлення до дитячого садка дітей з групи ризику, а також із хронічною патологією або вродженими вадами розвитку, вирішується індивідуально за участі лікарів спеціалістів. Питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією.

Велике значення має наступність у роботі дільничного педіатра (сімейного лікаря) і медичного працівника дошкільного навчального закладу, який має враховувати рекомендації педіатра (сімейного лікаря). Для забезпечення адаптації дитини останнім часом діє принцип поступовості, коли дитину приводять у дитячий садок на 2–3 години, подовжуючи термін перебування в ньому, і лише на сьомий день дитина залишається до вечора.

Дитяча поліклініка або амбулаторія загальної практики сімейної медицини забезпечує проведення профілактичних медичних оглядів дітей, їх диспансеризацію із залученням лікарів-спеціалістів для раннього виявлення патології, організує необхідні лікувально-оздоровлювальні заходи. У дошкільному навчальному закладі медичні працівники ведуть відповідну медичну документацію.

Батьків дітей, у яких виявлено патологію, запрошують до поліклініки, де їх повідомляють про стан здоров’я дитини і надають рекомендації щодо її оздоровлення.

 

Оздоровлення дітей влітку

Перед новим навчальним роком велике значення має оздоровлення дітей. Готуватися слід завчасно. Отже, їдемо до моря! Це дуже важливий і обов'язковий пункт. У 20-х числах червня варто на 10-14 днів вивезти діток до моря. Відмовка «немає грошей» не приймається. Не дивлячись на кризу, бюджетний відпочинок існує! І хай це буде не Крим, і не Туреччина, а поберіжжя Азовського моря. Але це буде цілюще морське повітря, ласкаве сонце і море фруктів. До речі, дітям до 3-х років педіатри не рекомендують зміну кліматичної зони.  Якщо ж ви все-таки вирішили їхати на ЮБК, тривалість відпочинку рекомендується не менше трьох тижнів! Кращі дитячі курорти – Евпаторія, Саки, Бердянськ, Урзуф. Вибір за вами! Що ви «привезете» з моря?! Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!), загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з'їдених фруктів і гарний настрій вашого малюка.
Відразу ж по приїзду з моря необхідно зайнятися профілактикою найпопулярніших в дитячому саду респіраторних захворювань. Ніхто, звісно, не відміняв загартування. Про нього написано багато, вивчайте і вибираєте метод, відповідний вашому малюкові. Мій метод простий – дитину не кутати! Водою дуже холодною не обливати, в ополонці малюка не купати. Просто старатися, щоб дитина не потіла. Влітку взагалі нехай ходить голячком, взимку одягнений так, щоб не перегрівався. І ще. Якщо можна віднести до гартування – цілорічна фруктова терапія: полуниця,малина, смородина вишня. Всі ці фрукти можна заморожувати – так вони практично не втрачають корисних складових і доступні взимку. І якщо обшпарити ту ж заморожену малину окропом (не варити!), отримаєте натуральний вітамінний компот.  До речі, якщо ви довіряєте полівітамінним комплексам (є регіони, де фрукти малодоступні), навесні і осінню влаштовуйте діткам тритижневі вітамінні курси (за порадою педіатра).
Ось, в принципі, і всі кроки по зміцненню імунітету до дитячого саду. Ще одна рада – коли приводите вранці дитину в садок, притисніть його (сердечко до сердечка) і постарайтеся передати йому своє тепло. Материнська любов – кращий захист від всіх хвороб!

 

Види загартувальних процедур
Пам’ятка
Повсякденні загартувальні процедури:
відповідний температурний режим. Оптимальна температура у групових осередках дошкільних навчальних закладів становить +19…+23°С; уприміщеннях басейну— +29…+30°С; у залах для занять музикою та фізичною культурою— +18…+19°С;
широка аерація. За відсутності дітей усі приміщення слід періодично провітрювати. Так, наскрізне провітрювання проводять кожні 1,5-2год. із тривалістю не менше 10 хв. У спальнях наскрізне провітрювання проводять до та після сну дітей;
прохолодна вода для миття рук, обличчя. Поступово привчайте дітей до зниження температури води та впливу води на всі великі ділянки тіла. Діти віком від двох до трьох років миють прохолодною водою обличчя й кисті рук, від трьох до чотирьох років— обличчя та руки до ліктя. Старші чотирьох років— обтирають вологою рукою шию й верхню частину грудей. Температуру води знижують поступово, але не нижче +16°С;
полоскання рота, горла. Проводять щодня вранці і ввечері. Початкова температура води 30°С. Через кожні 10 днів її знижують на 1°С і поступово доводять до 10-12 °С.
У дошкільних навчальних закладах проводять також такі загартувальні заходи: ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо.
Спеціальні загартувальні процедури:
повітряні ванни. Перші повітряні ванни проводять у приміщенні, аби на дітей діяло повітря температурою +20…+22°С. Регулярні прогулянки, фізичні вправи на відкритому повітрі мають бути неодмінною умовою перебування дітей у дошкільному навчальному закладі;
сонячні ванни. Під час сонячних ванн діти лежать, повертаючись через певний час із боку на бік. Сонячними ваннами можна вважати також перебування дітей під променями сонця під час прогулянки;
водні процедури: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання ніг, тіла, сон із відкритими фрамугами тощо. Під час сухого обтирання тіло дитини розтирають шматком чистої фланелі або іншої м’якої тканини до появи легкого почервоніння. Після двох-трьох тижнів сухого обтирання можна робити вологі обтирання. Систематичне обтирання протягом двох-трьох місяців готує організм дітей до літніх обливань надалі.
Під час водних процедур температуру води поступово знижуйте відповідно до встановлених норм.
Можна проводити й такі спеціальні лікувально-профілактичні процедури, як-от: фітотерапія, аромотерапія, лікувальна фізкультура, масаж,фізіотерапевтичні процедури тощо.
Спеціальні лікувально-профілактичні процедури включають до системи оздоровлення за призначенням лікаря та за згодою батьків з огляду на індивідуальні показники стану здоров’я і самопочуття дітей.
Примітка.Складено відповідно до методичних рекомендацій «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу», поданих у листі МОН України від 16.08.2010 №1/9-563, та Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом МОЗ від 24.03.2016 №234.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо особливостей організації харчування дитини під час адаптації до умов дитячого садка

Не варто намагатися змінювати стереотип поведінки дитини, зокрема і звички харчування, у перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі.

Не змушуйте дитину їсти, якщо вона відмовляється, — це посилить негативне ставлення до нового оточення.

Підсолюйте порцію дитини невеликою кількістю солі, якщо вдома дитина звикла до солонішої їжі. Згодом кількість солі можна зменшити до загального рівня. Така поступова адаптація дитини до смакових особливостей їжі в дитячому садку триває два–три тижні.

Шановні батьки ,на початку періоду адаптації годуйте дитину сніданком удома спокійно і без поспіху.

Нову для дитини страву вводьте в раціон невеликими порціями. Ліпше покласти дитині меншу кількість їжі, а потім, за її бажання, додати ще.

Поясніть дитині корисність нової страви, що допоможе перебороти її неофобію та сприятиме зацікавленю новою стравою. Поінформуйте дитину про склад страви, спосіб її приготування, смак долучіть дитину до розмови про страву чи її компоненти.

Шановні батьки, спробуйте приготувати вдома нову страву відповідно до меню дитячого садка.

Дошкільника-новачка під час обіду можна посадити за стіл до дітей, які добре їдять. Вплив однолітків та бажання наслідувати оточення позитивно позначаться на бажанні дитини їсти.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

 

щодо формування культури харчування дитини

Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал вживання їжі. Водночас не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.

Пояснюйте дитині, що під час харчування уся її увага має бути зосереджена на їжі.

Підвищуйте обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами — відгадуйте загадки, проводьте бесіди-розмірковування тощо.

Формуйте смакові звички та культуру поведінки дитини за столом доброзичливим тоном, висловлюючи віру в її потенційні можливості.

Зверніть увагу, що діти вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому їх культура харчування залежить від культури харчування дорослих.

Пам’ятайте, що ваше неадекватне ставлення до харчування дитини може призвести до установлення умовно-рефлекторних механізмів щодо психічної потреби в їжі — підвищеної або зниженої. Чинниками такого ставлення є:

• занепокоєння дорослих надмірною чи недостатньою вагою дитини;

• підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина;

• впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини.

Якщо дитина відмовляється від їжі

Не обіцяйте дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву, на кшталт: «Їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та важливість процесу її вживання.

Не вмовляйте, не залякуйте та не відволікайте дитину іграшками, читанням книг, іграми, аби вона з’їла порцію. Це призводить до формування неприйнятних звичок у культурі харчування.

Не перегодовуйте дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

Намагайтеся зрозуміти причину поганого апетиту дитини або, навпаки, підвищеної потреби в їжі. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій тощо.

Проконсультуйтеся з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові відчуття.

Застосовуйте прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через утому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її.

Запропонуйте дитині допомогу, озвучивши її відчуття: «Ти стомився, тобі сьогодні складно,тому я допоможу тобі, давай погодую».

Відтермінуйте прийом їжі, якщо дитина втомлена або засмучена. Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

Як поліпшити апетит дитини

Не садіть дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини і, зокрема, бажання їсти.

Не об’єднуйте за одним столом дітей, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали одне одного під час їжі.

Можете увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм.

Стежте за температурним режимом. У приміщенні, де їдять діти, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.

Не примушуйте дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

Під час годування дітей уникайте негативних емоцій та неприємних розмов між працівниками дитячого садка та з батьками.

Не сваріть дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

Не виправляйте помилки дитини в грубій та різкій формі, на кшталт: «Не чавкай!»,

«Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дитини та її ставленні до процесу харчування.

 

 

 Отруєння грибами.
 
Друга половина літа та осінь — сезон збору грибів, а, отже, і підвищеного ризику отруєння грибами. І кожного разу в цю пору року люди вирушають у ліс по гриби, і щорічно лікарі попереджають населення про небезпеку отруєння грибами, але захворюваність і смертність при цьому не зменшуються. Нерідко при несвоєчасній і недостатній допомозі потерпілий гине в короткий термін. Особлибо небезпечні гриби для дитячого організму. Сприятливими для росту грибів погодними умовами вважаються дощові дні, які незабаром переміняються теплими. Такі періоди обумовлюють збільшення збору грибів і їхнє вживання в їжу, відповідно, зростає й число отруєнь. 

Більшість отруєнь спричинені, як правило, вживанням отруйних грибів (бліда поганка, мухомори, несправжні опеньки, дощовики, шампіньйони), що помилково сприймаються за їстівні, та умовно-їстівних грибів, внаслідок невмілої або неправильної кулінарної їх обробки. Крім цього, збирання грибів в лісозахисних смугах, біля автошляхів може закінчиться теж небажаними наслідками. В ці гриби потрапляють токсичні речовини вихлопних газів транспорту, отрутохімікати, радіонукліди та інші отруйні субстанції. 

В більшості країн дикорослі гриби не споживають як харчовий продукт, тому випадки отруєнь грибами в Європі не спостерігаються.

Самим небезпечним грибом уважається бліда поганка і її різновиди, при отруєнні її токсинами реєструється до 99% летальності потерпілих. Слід мати на увазі, що отруйні речовини блідої поганки не бояться високої температури і сушки, не переходять у відвар і викликають незворотні зміни нирок, печінки і серця. Однією з основних причин смертельних випадків є запізніле звертання за медичною допомогою. Діти більше сприйнятливі до дії токсинів грибів. Це пов'язане з недосконалістю у дітей здатності знешкоджувати та виводити отруйні речовини з організму. 

Симптоми отруєнь розвиваються в діапазоні від 30-ти хвилин до 24-х годин. Отруєння грибами протікають набагато важче, аніж інші харчові отруєння, й нерідко ускладнюються внаслідок вживання алкогольних напоїв. Перші симптоми отруєння грибами, як правило, такі: біль у животі, нудота, блювота, діарея. При отруєннях грибами з ураженням печінки перші симптоми отруєння розвиваються дещо пізніше — через 6 годин з моменту вживання, іноді через 8-10 годин, рідше — через 2-3 доби. Симптоми отруєння спочатку також носять гастроентерологічний характер, але через деякий час може наступити так званий «період мнимого благополуччя», коли ознаки гастроентериту поступово зникають. Але при цьому зміни в лабораторних дослідженнях залишаються неблагополучними, особливо показники функції печінки. Вже через 10-12 годин з'являються й клінічні симптоми патології печінки — жовтяниця, вага й біль у правому підребер'ї, збільшення печінки й інші ознаки токсичного гепатиту. Прогноз при отруєнні блідою поганкою вельми несприятливий. 

Перша допомога при отруєнні грибами грає вирішальну роль в порятунку хворого. Головним принципом як лікарської, так і долікарської медичної допомоги при отруєнні грибами є деконтамінація — видалення токсину, що не всмоктався. Вона може бути проведена різними способами. Важливо викликати блювоту (якщо не було мимовільної блювоти) і промити шлунок, випити води з активованим вугіллям (важливо щоб вона залишалася в шлунку якийсь час). Варто підкреслити, що кількість активованого вугілля повинне бути достатнім — не менш 0, 5-1 г/кг маси тіла ( 40-60 г — 160-240 табл. для дорослої людини). Якщо діарея відсутня, до активованого вугілля можна додати проносний засіб (найбільш простий і доступний засіб — сорбіт — 1-2 г/кг (70-150 г.) маси тіла в добу в 2-3 прийоми залежно від ефекту). 

Якщо пацієнта турбує багаторазова блювота, не слід приймати протиблювотні засоби, тому що блювота — важливий захисний механізм, що сприяє деконтамінації. По цій же причині не рекомендується усувати діарею медикаментозними препаратами. 
У стаціонарі при підозрі на отруєння грибами застосовують антидоти. 

Пам’ятка для грибників.

Україна відноситься до країн, в якій вживання дикорослих грибів є традиційним, але ця традиція таїть в собі небезпеку отруєння. Однак навіть досвідчені грибники мають ретельно дотримуватись правил безпеки

Для того щоб уникнути отруєння дикорослими грибами:
1. Надійний спосіб уникнути отруєнь грибами — відмовитись від споживання дикорослих грибів, як від продукту взагалі, а споживати штучно вирощені печериці, гливи, купуючи в магазинах. 
2. Якщо Ви не відмовились від цього продукту, то безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний контроль. 
3. Якщо Ви все ж таки відправились до лісу, то обов’язково врахуйте наступне: 
  • ніколи не збирайте грибів, яких не знаєте; якщо гриб викликає хоч найменший сумнів, краще не кладіть його у кошик;
  • якщо Ви зібрали гриби і принесли їх додому, ретельно перевірте кожен гриб перед тим, як починати готувати страву або робити заготівлі; перед приготуванням страв з грибів їх необхідно ретельно промити, а перед сушінням обтерти вологою тканиною;
  • не вживайте сирих грибів;
  • перед приготуванням будь-якої страви гриби відваріть декілька разів у підсоленій воді (бажано не менше трьох) протягом 10-15 хвилин; ніколи не застосовуйте „домашні” методи визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібних ложок, вони, окрім помилок, нічого не дають, готові страви з грибів необхідно зберігати на холоді, не більше 24 годин, в емальованому посуді;
  • не давайте грибів дітям, особливо малолітнім; 
Ніякого самолікування!
Бо чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.  
 
 
 
Пам'ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ)
 

ГРІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів

 

Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

  • повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
  • загартовування та часте провітрювання приміщень;
  • вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

  • Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
  • Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
  • Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.